• Kinoklub
    • Über uns
      • Das Team
      • Über den Kinoclub
      • An open letter from Cinemova
    • Presse über uns
    • Ukrainische Filmlandschaft
    • Alte Website
  • Events and projects
  • Kontakt
  • Support us
Ukrainischer Kinoclub
  • Kinoklub
    • Über uns
      • Über das Team
      • Über das Kinoklub
      • An open letter from Cinemova
    • Presse über uns
    • Ukrainische Filmlandschaft
  • Events and projects
  • Kontakt
  • Support us
Ukrainischer Kinoclub
Ukrainischer Kinoclub
Film News

Вихід фільму «Хайтарма» — подія для всіх українців, незалежно від їхнього етнічного походження

Пам’ять кожного народу потребує не тільки документальних, підтверджених архівами, а й мистецьких свідчень: саме тому настільки популярним є історичний жанр у кіномистецтві й літературі.

Про трагедію кримських татар залишилося чимало вражаючих спогадів і документів. Втім, ця критична маса болю поки що не знаходила переконливого втілення у формах великого кінематографа. Але нарешті такий фільм з’явився.

«Хайтарма» режисера Ахтема Сеїтаблаєва (випускник Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого за спеціальністю «театральна режисура») розповідає про легендарного льотчика-аса часів Другої світової війни, двічі Героя Радянського Союзу Ахмет-Хана Султана, котрий через збіг обставин опинився прямо в епіцентрі жахливих подій — депортації його одноплемінників 18 травня 1944 року. Хайтарма — це парний кримськотатарський танець, який походить зі знаменитого суфійського ритуалу спідниць, що обертаються; отже, дослівно «хайтарма» означає повернення.

Власне, сюжет охоплює кілька днів із життя Султана. Бачимо його в ділі, як він рятує Севастополь, збиваючи тараном німецький бомбардувальник (за майстерність виконання цього маневру він навіть дістав неофіційне звання «король тарана»), його полкові будні, його приїзд в Алупку до родини та його наступні спроби врятувати рідних від депортації.

«Хайтармі» притаманні поширені недоліки пострадянського історичного фільму: зайвий пафос, виразна постановочність деяких сцен, надмірна емоційність, прямолінійність деяких діалогів, характерів, ситуацій. Є НКВД-шники як втілення абсолютного зла, є Султан та його товариші як хоробрі лицарі; однак так само є і яскравий, глибокий герой — особіст Кротов у надзвичайно артистичному виконанні Олексія Горбунова: чоловік, що робить достойний вибір у практично неможливих обставинах, на початку він видається антагоністом Ахмет-Хана; тим потужнішим є драматичний ефект, коли їхні долі перетинаються у небезпечній ситуації.

Крім того, «Хайтарма» вигідно відрізняється від багатьох наших історичних фільмів добре прописаним сюжетом і візуальною якістю. Повітряні бої, масові сцени, не кажучи вже про операторську роботу, виконані на достойному рівні. Відчутно, що режисер працює з матеріалом, який знає та розуміє. І найважливіше: Сеїтаблаєв не схиблює щодо правдивості почуттів. Послання його фільму максимально емоційно загострене, чітке і разюче, від нього не відвернутися.

Можна лише привітати кримських татар — тепер вони мають необхідний для будь-якої національної кіношколи свій знаковий фільм-заяву, який концентрує в собі те, що народ хотів би сказати про свою драму; але водночас вихід «Хайтарми» — подія для всіх українців незалежно від їхнього етнічного походження, бо саме такі твори дають змогу по-справжньому розрахуватися зі своїм минулим.

 


Ахтем СЕЇТАБЛАЄВ: «Повернення тільки почалося»

 

— Ахтеме, якою була конкретна причина, що спонукала зняти тебе цей фільм?

— Я мріяв зняти його з тієї миті, як почав працювати в кіно. Драматургічний задум склався в мене давно. У дитинстві Крим мені бачився як рай на землі завдяки розповідям батьків про землю, про людей, що там жили, про героїв. Дуже часто звучало ім’я Ахмет-Хана Султана як людини, яка завжди прагнула довести, що вона є частина цього народу, який любить життя і цінує дружбу та добросусідство. Певним чином зйомки «Хайтарми» — мій синівський обов’язок, обов’язок перед родом.

— Чи може твій фільм змінити нинішню ситуацію довкола кримськотатарського народу?

— Я усвідомлюю те, що перегляд фільму навряд чи змінить чийсь світогляд. Але є надія, що глядачі почнуть замислюватися, що поряд з ними — такі ж люди зі своїм болем, зі своєю драмою і зі своїм прагненням жити в добросусідстві. Це тим більше актуально для України, оскільки наша країна багатонаціональна. Мені здається, що кіно — хороший шлях комунікації і взаєморозуміння. Ми дуже мало знаємо один про одного через низку обставин. Наприклад, судячи з інтерв’ю, які мені доводилося чути в Криму в день прем’єри, багато хто вважає, що 18 травня — це якесь свято у кримських татар. Це не провина респондентів. Я вважаю, що це наша недоробка: ми не доносимо належним чином до наших сусідів, до наших братів — не лише за вірою, а за співжиттям на одній землі — того, що ми повинні донести про себе. Кіно — один із найкращих способів для розкриття важких тем. Це велика трибуна, з якої можна розповісти про себе своїм сусідам і братам. Судячи за зборами в кінотеатрах, у «Хайтарми» — найбільший бокс-офіс в Криму за останні роки. Але ще більше радує те, що в залі мінімум половина — молоді люди, і мінімум 20% аудиторії — не кримські татари. Схоже, що фільм став однією з тих подій, довкола яких люди починають об’єднуватися, — не за національною ознакою, а за причетністю до біди, до історії. Ми цього дуже хотіли.

— А як сприймають фільм самі татари?

— Мені багато людей кажуть, що після перегляду, переживаючи ці події ще раз, вони начебто вихаркують цей біль, це тавро зрадника з себе. Ліки гіркі, але пити їх потрібно, якщо хочеш вилікуватися.

— Все ж таки, хайтарма — це повернення чи особливий танець?

— Хайтарма — це парний танець, який символізує циклічність вічного руху і повернення життя, єднання людини, неба і землі. Тому, якщо є хоча б один татарин і татарка, які можуть танцювати хайтарму, народ житиме. Звідси і назва цього танцю: повернення як неубієнність, незнищенність життя.

— Чи так можна сказати сьогодні, що повернення на свою землю відбулося?

— На жаль, вимушений констатувати, що ні. Повернення особисто для мене — набагато ширше коло проблем, ніж переїзд із однієї географічної точки в другу. Якщо наш народ, зберігаючи свою ідентифікацію, щодня не прагнутиме до комунікації з тими людьми, які живуть поруч, максимально не докладатиме зусиль до того, щоб не лише підвищувати свою матеріальну культуру, але й ще створювати свої літературу, кіно, медицину — повернення не буде повним. Ми можемо робити значно більше. Тому не скажу, що повернення відбулося. Воно тільки почалося.

Дмитро ДЕСЯТЕРИК, „День“, Газета: №107, (2013)
Shares
Write Comment
Schreibe einen Kommentar Antworten abbrechen

Deine E-Mail-Adresse wird nicht veröffentlicht. Erforderliche Felder sind mit * markiert

Previous Post

Filmvorführung des Films „StadtGeSchichten. мІсторії Львова“ und Diskussion, 27.06., Berlin

Next Post

„Украинскому кино не хватает буквально всего“

Follow us
FacebookInstagramYouTube
Most Popular

Ukrainischer Kinoklub in Berlin CineMova e.V.

pexels-cottonbro-4881670

Das Team

10-Jahre-Kinoclub-017

Our next screening „Home games“

5ed4f4f2b698f3c2ec362ffca78dd7aaba743123
Featured Posts
Cinemova Events Information Was war|Відбулося

Film Focus: human rights and Ukraine. International Women’s Day. Screening „107 mothers“.

8. März 2023
Cinemova Events Information

Portrait series exhibition “I am not a victim, I am a survivor”, Mercator Talk

17. Februar 2023
Cinemova Events Information

Projekt Film Focus: Menschenrechte und die Ukraine

11. Februar 2023
Join Our Newsletter
Enter your email and we'll keep you posted with news and updates!
You might also like
Film News

«Цар і раб хитрощів» – новий документальний фільм про Миколу Хвильового

2 Mins read
25. August 2009
Film News

Panorama des ukrainischen Films/Filmmuseum München

2 Mins read
1. September 2009
Film News

Два українські фільми змагатимуться за головний приз Кіношоку-2009

2 Mins read
2. September 2009
Film News

Ще одна міжнародна відзнака „Живих“ Буковського

1 Min read
13. September 2009
Film News

Neuer Film: Hughesoffka – Briefe aus dem Wilden Feld

1 Min read
24. Oktober 2009
Film News

In Berlin wird am 19.11.2009 der neue preisgekrönte Geschichtsdokumentarfilm „Shywi“/“The Living“ (2008) des ukrainischen Regisseurs Serhij Bukovsky dem breiten Publikum vorgestellt

2 Mins read
9. November 2009
Ukrainischer Kinoklub in Berlin - CineMova e.V.
Ukrainischer Kinoclub
  • Kinoklub
  • Events
  • Kontakt
Ukrainischer Kinoclub
  • Kinoklub
    • Über uns
      • Das Team
      • Über den Kinoclub
      • An open letter from Cinemova
    • Presse über uns
    • Ukrainische Filmlandschaft
  • Events and projects
  • Kontakt
  • Support us
Join Our Newsletter!
Our site uses cookies. Learn more about our use of cookies: cookie policy
I accept use of cookies