Джерело: Кіноколо
Найстаріший київський кінотеатр, завжди прихильний до арт-кіна, в якому проходять фестивалі, зокрема МКФ «Молодість» під загрозою. Заява дирекції кінотеатру й текст інтерв’ю директора «Жовтня» Людмили Горделадзе газеті «Дело»…
Актуальне інтерв’ю Людмили Горделадзе читайте за цими ланками:
10.10.11 – Інтерв’ю Людмили Горделадзе газеті «Дело», частина перша
11.10.11 – Інтерв’ю Людмили Горделадзе газеті «Дело», частина друга
ЗАЯВА ДИРЕКЦІЇ КІНОТЕАТРУ «ЖОВТЕНЬ»
Нас часто запитують: як справи з «наїздом» на кінотеатр, про що була тривожна інформація взимку і навесні?
Відповідь така: на жаль, справа не закінчена, наїзди продовжуються. У нас знову нема іншого виходу, ніж звернутися до громади за підтримкою і допомогою. А тепер до суті.
Джерелом «натхнення» наших кривдників було звернення до Генерального прокурора України, а фактично наклеп на дирекцію кінотеатру, народного депутата Андрія Пінчука, де він прямо заявив про свій намір забрати кінотеатр під буцімто будинок молоді, для чого звинуватив дирекцію у зловживаннях з бюджетними коштами (яких ми взагалі не отримували), тіньових прибутках (?!), «втраті кінотеатром соціальної функції»(!?) та інших злочинах. Це звернення не було публічним документом, аж поки не було долучено до матеріалів адміністративної справи Київського окружного адміністративного суду (постанова від 15.08.2011 р.). Наводимо це звернення. Судіть самі.
А ось постанова суду з посиланням на це звернення. Зверніть увагу на пасаж, таке нечасто прочитаєш в судових рішеннях: цитата „На виконання завдання прокуратури міста Києва від 21.11.10 прокуратурою Подільського району м. Києва проведено перевірку за зверненням народного депутата України Пінчука А.П. щодо законності дій службових осіб ДКП кінотеатру „Жовтень“ та ТОВ „Кіноман“ при використанні цілісного майнового комплексу кінотеатру не за цільовим призначенням та можливого неналежного використання бюджетних коштів. „. Тобто суд сервільно, послужливо до влади, розбирає справу 3-річної давнини, з безпідставним шестикратним пропуском строку на звернення до суду, і виносить рішення, яке цікавить заявника звернення до прокуратури, а саме: відновити державне комунальне підприємство «кінотеатр «Жовтень» (яке було законно реорганізовано через приєднання до орендаря цілісного майнового комплексу кінотеатру «Жовтень» в 2007 році). Що в свою чергу може бути «непоганою» підставою для майбутніх «масок-шоу» від імені неіснуючого підприємства із застосуванням рейдерської технології судового рішення. Безумовно, ми подали апеляцію до Київського апеляційного адміністративного суду. Чекаємо призначення слухання. Це одна наша «війна», але не головна.
Головна боротьба – навколо чинного (такого, що виконується і не заперечується сторонами) договіру оренди цілісного майнового комплексу кінотеатру.
Цілісний майновий комплекс кінотеатру є власністю територіальної громади м. Києва і знаходиться в довгостроковій оренді у ТОВ «Кіноман», що створено членами трудового колективу ДКП Кінотеатр «Жовтень». Культурна, виробнича, економічна діяльність цього підприємства вже протягом багатьох років повністю відповідає статусу суб’єкту кінематографії відповідно до Закону України «Про кінематографію», а також закладу культури відповідно до Закону України «Про культуру».
Законність, чинність і остаточність щодо користувача ЦМК ДКП кінотеатру «Жовтень» вказаних вище Рішення і Ухвали підтверджено дванадцятьма актами судової влади /всі на користь ТОВ „Кіноман”/, а саме:
Протягом минулих років стосовно кінотеатру «Жовтень» неодноразово чинилися спроби захвату, відчуження майна, перепрофілювання. Всі ці зазіхання закінчувалися щасливо для кінотеатру. При цьому завжди активна частина київської міської громади, інтелігенція, культурна громадськість, а також ЗМІ, ставали на захист кінотеатру, що значною мірою впливало на ситуацію.
В 2010 р. розпочато нову спробу відібрати кінотеатр у міської громади.
Мінсім’ямолодьспорт /пізніше – реорганізоване/ звернулося до київської міської влади з проханням передати будівлю «Жовтня» на баланс Міністерства, тобто із комунальної власності до державної, – для створення Палацу молоді. Справу продовжив народний депутат Андрій Пінчук. В своєму зверненні до Генеральної прокуратури України № 259-04/11 від 11 листопада 2010 р. він відзначив «значні можливості приміщень кінотеатру щодо проведення більш потужних та важливих молодіжних культурно-мистецьких заходів» і звернувся з «проханням доручити провести перевірку» та «прийняти рішення».
Формою прокурорського реагування стала апеляційна скарга заступника прокурора м.Києва до КАГС на рішення Господарського суду м. Києва шестирічної давнини. Суд строк прокуратурі поновив, разом з тим, скаргу по суті залишив без задоволення. Поновлення строку оскарження в господарській справі було безпідставним. Прокуратура, як причину пропуску строку оскарження називала те, що «про рішення суду прокуратурі до грудня 2010 року не було відомо». Насправді це не відповідало дійсності. Адже в матеріалах справи є копії листування позивача та представників виконавчої служби з органами прокуратури при виконавчій процедурі у 2005-2006 р.р. Проте суд на це не звернув уваги. Таким чином, поновивши строк оскарження в 2011 році рішення місцевого господарського суду 2005 року, яке згідно Конституції України ухвалено іменем України і вступило в законну силу 01.04.2005 року, КАГС «відкрив скриньку Пандори», санкціонувавши наступні безпідставні «оскарження» чинного договору оренди цілісного майнового комплексу кінотеатру «Жовтень».
Так, Київрада, що є «третьою особою» по господарській справі, подала касаційну скаргу на постанову КАГС до ВГСУ, яку, правда, ВСГУ постановою від 27.04.2011 р. залишив без задоволення.
І ось 27.05.2011 р. Київрада звертається до Верховного суду України про ПЕРЕГЛЯД постанови ВСГУ. Ухвалою ВСГУ 05.07.2011 р. скаргу Київради допущено до провадження.
Світлина: bagnet.org
Розгляд справи у Верховному Суді України було призначено на 10 жовтня о 10-00.
У зв’язку з цим заявляємо…
1. Дана касаційна скарга мала бути повернена судом заявнику відповідно до ст. 111-20 ГПК України, як така, що подана особою, яка не наділена правом на подання такої скарги, а також підписана особою, яка не має права її підписувати.
Касаційна скарга від імені Київради підписана громадянкою Шинкаренко Я.В., яка звернулася до ВСУ через ВГСУ зі скаргою від 27.05.2011 р. №29/246-844, на підставі довіреності від 23.05.11 № 225-КР-605, яка видана заступником міського голови – секретарем Київської міської ради Г.Герегою, яка в свою чергу керується розпорядженням Київського міського голови Л.Черновецького від 05.06.2006 № 64/251 «Про повноваження заступника міського голови – секретаря Київської міської ради (п.1.3.). /Ці довіреність і розпорядження є в додатках до касаційної скарги/.
Ці папери не надають чинності повноважень отримувачу документу. Адже Законом України „Про місцеве самоврядування” /стаття 42, п.4, ч.15/ до повноважень сільського, селищного, міського голови віднесено звернення „до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів”. Заступник міського голови, секретар ради Законом таким правом не наділений. Ст.19 Конституції України наголошує: „Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України”.
Всупереч нормам Закону та Конституції України заступник міського голови – секретар Київської міської ради п.Герега Г.Ф. видала довіреність від імені Київської міської Ради п.Шинкаренко Я.В., якою незаконно уповноважила її „правом звернення до суду”.
Висновком науково-правової експертизи на запит ТОВ «Кіноман», яка проведена доктором юридичних наук, доцентом, старшим науковим співробітником, старшим науковим співробітником Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України О.В.Батановим, який є визнаним експертом з питань законодавства про місцеве самоврядування, стверджується про нелегітимність правомочностей щодо видання довіреності та повноважень отримувача документа гром.Шинкаренко Я.В.
2. Оспорювана Київрадою постанова ВГСУ підтвердила, що згідно рішення Господарського суду м.Києва від 08.02.2005 договір оренди ЦМК кінотеатру «Жовтень» є укладеним. Київрада добивається скасування договору, який діє вже понад шість років! Тобто діють правовідносини, реалізуються певні права і охоронювані законом інтереси, суб’єкти відносин не заперечують проти продовження цих відносин. Більше того, договір оренди цілісного майнового комплексу кінотеатру «Жовтень» орендодавцем – Головним управлінням комунального майна КМДА –визнано діючим в судовому господарському процесі в 2007 році, а суди /Господарський м. Києва, КАГС, ВГСУ, ВСУ/ позов орендодавця до орендаря про розірвання договору оренди і виселення ВІДХИЛИЛИ, чим підтвердили чинність договору оренди. Виходить, що це є юридичне українське НОУ-ХАУ: ВГСУ допустив до перегляду Верховним Судом України рішення про те, що договір є укладеним, і не «помітив», що договір є діючим за рішенням судів, в т.ч. Верховного Суду України. Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК,-«обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини».
3. По суті касаційної скарги Київради стосовно рішень судів, в яких має місце «неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних обставинах». Негативні для позивачів рішення судів за позовами про спонукання укладення договорів оренди від колективів інших, крім, «Жовтня», кінотеатрів, були, на жаль, кон’юнктурними, такими, що «йшли назустріч» побажанням представників влади, які намагалися всупереч законодавству відсторонити трудові колективи комунальних підприємств від участі у законному роздержавленні їх підприємств. Позитивні рішення, по деяких київських кінотеатрах, виносилися законно, на підставі процедури згідно приписів Конституції України (ст. 124: «Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі»), ЗУ «Про оренду державного і комунального майна» (ч.8 ст.9: «У разі відмови в укладенні договору оренди, а також неодержання відповіді у встановлений термін заінтересовані особи мають право звернутися за захистом своїх інтересів до суду»), а також на підставі Роз’яснення Вищого Арбітражного Суду України № 02-5/237 від 25.05.2000 «Про деякі питання практики застосування Закону України „Про оренду державного та комунального майна“». Що стосується негативних для позивачів –колективів кінотеатрів – рішень, то наріжним каменем їх юридичного обґрунтування було «Положення про Головне управління комунальної власності КМДА», в якому зазначається, що цей структурний підрозділ Київської міської державної адміністрації «може виступати орендодавцем… на виконання відповідних рішень Київської міської ради». А раз Київрада рішення про оренду не приймала, то й суд не вправі зобов’язати Головне управління укласти договір оренди. Саме цю новелу відомчого документа суди поставили вище положень Закону України «Про оренду…», що є очевидним не правовим компромісом. Відомо, що «Положення…», затверджено саме Київрадою. При розгляді справ у судах Київрада виступає і скаржником (зокрема, до Верховного Суду), і «суддею» у стосунках з позивачами (колективами комунальних підприємств-кінотеатрів) і з відповідачем – Головним управлінням комунальної власності КМДА. Це суперечить загальному принципу права nemo iudex idoneus in propria causa , згідно з яким ніхто не може бути суддею у власній справі.
Дирекція кінотеатру «ЖОВТЕНЬ»
Вересень-жовтень 2011 року
11.10.2011