Серед інших фільмів, які були цього року показані на львівському кінофестивалі „Кінолев“ хотілося б звернути увагу на фільм „Три історії Галичини“.
Джерело: „Музей Ідей“
Стрічка львів’янки Олі Онишко, яку вона поставила спільно із Сарою Фархат, розповідає про те, як можна у кривавій м’ясорубці воєн та катаклізмів залишатися людьми, як різні нації можуть співіснувати на одному подвір’ї без сутичок та бійок. Здається, прописні істини. Проте як часто у ХХ столітті їх дотримання стало подвигом…
Перша історія – єврейська. Про родину в Бориславі, яку переховувала українка, чий син служив у нацистській поліції. І як потім ця родина переховувала її сина від радянської влади. Друга – українська. Про Олю Ільків, зв’язкову УПА, у якої відібрали дітей, про польського священика, що дбає за українські храми та єврейські цвинтарі… Цей фільм про маленьку територію землі, територію, що палала, і разом з якою палали її мешканці. Фільм про землю, затиснуту між Гітлером та Сталіним.
Стрічку було показано в рамках програми українського павільйону на Каннському кінофестивалі.
