«Усі хіти документального кіно в Києві вже цієї весни!» – під таким гаслом 26 березня в українській столиці розпочнеться сьомий Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини «Docudays UA».
Джерело: Deutsche Welle
Відбірковий комітет фестивалю пишається програмою показів, кажучи, що вона складається зі справжніх хітів. Серед членів комітету – сценарист Дар’я Аверченко, яка розповіла «Німецькій хвилі», що попередній відбір пройшло 300 фільмів. А до конкурсу відібрали лише 32. «У нашому конкурсі є справжні шедеври, вже визнані і нагороджені міжнародними фестивалями – такі, як «Рене», «Інша планета», «Вагах», «Хімія», – розповідає Аверченко.
Географія фестивалю
Однією з несподіванок стане польсько-німецька історія «Кролик по-берлінськи» – про диких кроликів, які жили між берлінськими мурами. Ця стрічка, власне, й відкриватиме «Docudays UA». Кролики після 28 років життя у «мертвій зоні» перебралися до західного Берліна і, як сказано в анонсі, досі вчаться жити у вільному світі, так само, як ми – мешканці Східної Європи. Цьогоріч фільм номінували також на «Оскара» як документальну короткометражку.
Стрічки, що беруть участь в українському фестивалі, походять з усіх континентів. Географія учасників: Австрія, Великобританія, Греція, Данія, Ізраїль, Македонія, Нідерланди, Німеччина, Польща, Росія, Словаччина, Чехія, Швеція, Фінляндія, Угорщина, Україна. Один з організаторів фестивалю, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Володимир Яворський так говорить про особливість фестивалю: «Організаторами фестивалю, з одного боку, вистпуають громадські правозахисні організації, а з іншого – організації, які професійно займаються кіномистецтвом. Такий симбіоз є особливістю цього фестивалю, якому властива як мистецька сторона, так і правозахисна».
Німецькі фільми
PR-директор фестивалю Дар’я Аверченко каже, що порадила б переглянути всі фільми: «Але особисто мені дуже припав до серця «Пірс Аполоновки», – каже вона, – адже фільм знято німецькою знімальною групою в Севастополі. Багатьом українським документалістам слід учитися знімати про свою країну так, як це роблять німці, з великим захопленням, любов’ю і навіть заздрістю до нашого життя». Представляти стрічку про Севастополь до Києва приїде німецький режисер Андреас Шварц. Правозахисник Володимир Яворський зауважує, що у фестивалі беруть участь й українські фільми, зроблені українськими режисерами: «Є також фільми про Україну, які знімають інші режисери, тому Україна представлена в багатьох фільмах».
Так, у творчому конкурсі змагатиметься фільм виробництва Швейцарії та Німеччини «Жінка з п’ятьма слонами» про Світлану Гаєр. Вона визнана кращим перекладачем російської літератури німецькою мовою. А народилася в Україні, звідки виїхала під час Другої світової 1943 року й куди більше ніколи не поверталася. Нині вона живе в Німеччині й уже сорок років викладає в різних університетах. У фільмі 85-річна жінка здійснює свою першу післявоєнну подорож до країни дитинства.
Приїде до Києва представляти ще один німецький фільм у конкурсній програмі продюсер Хеннінг Камм. Ідеться про стрічку «Вагах» – про людей по різні боки кордону між Індією та Пакистаном. У правозахисному конкурсі змагатимуться ще три стрічки з ФРН. Це історії людей, які намагаються вижити у незаконних поселеннях довкола Кейптауна «Коли гора стрічається з тінню», режисер Александр Кляйдер особисто представить фільм у Києві. А ще «Готель Сахара – у пошуках раю». У фільмі йдеться про готель у Мавританії, що є тимчасовим притулком для тисяч мігрантів на шляху до Європи. Ще один німецький режисер, що приїде на «Docudays UA» – це Томас Лаутербах зі стрічкою «Оплот гріха». У ній автор картини намагається краще зрозуміти мусульманських жінок, які мешкають на півдні Німеччини.
Філософське кіно
«У програмі прекрасні фільми, – зауважує Дар’я Аверченко, – які допомагають переоцінити власне життя, дивитися на світ, у якому ми живемо, зовсім іншими очима: радіти куртці у лютий мороз, тому, що з крана тече гаряча вода, можливості вільно висловлювати свою думку, без побоювань, що відстежать спецслужби, й зрештою просто дякувати Богу за всіх і за все».
Після показів у столиці чимало фільмів вирушать країною на зустріч з українським глядачем. «Якщо взяти наш фестиваль по всій країні, то протягом року це приблизно 140 тисяч глядачів. Можу впевнено сказати, це – наймасовіший фестиваль України. Ми щороку мандруємо понад 20 містами з вересня по лютий. Лише в Києві – це тисячі людей, які ходять на покази» – каже представник організаторів Володимир Яворський. До речі, вхід на покази вільний. У такий спосіб організатори хочуть привернути увагу до фестивалю більшої кількості глядачів.
Українські учасники
Серед стрічок, які оцінюватиме творче, правозахисне, студентське та глядацьке журі, – дві українських. «Вони є достатньо свіжими, цікавими з правозахисної точки зору, і я сподіваюсь, також з точки зору кіномистецтва. Тому що, коли я дивився фільм Дмитра Тяжлова «Я пам’ятник собі», я був просто у захваті. Адже це не просто констатація проблем нашого суспільства. Це погляд, як можна вийти на позитив в Україні». У цьому фільмі показано процес встановлення пам’ятника німецьким солдатам, що загинули в боях поблизу українського села. Герой фільму Євген вдається до різних примирливих жестів. «У фільмі показано, як можна опрацьовувати цю історичну спадщину, як звичайна українська людина без вищої освіти демонструє приклад толерантного підходу, знаходячи ключ до культурного взаємопорозуміння», – зауважує Яворський.
Бере участь у «Docudays UA» також картина Максима Васяновича «Мама померла в суботу на кухні…». Кінокритик Алік Шпілюк у розмові з «Німецькою хвилею» нагадує про відзнаки цієї роботи: «Це новий документальний фільм молодого українського режисера, дебют Максима Васяновича, який отримав приз за кращий український фільм в програмі фестивалю «Молодість». Це особисте, філософське кіно й приклад дуже гарно зробленого розумного документального фільму».
Молодіжна аудиторія
Координатор програм німецького фонду «Пам’ять, відповідальність, майбутнє» Фредерік Ньюманн сказала «Німецькій хвилі», що переконана, правозахисна тематика може привабити молодіжну аудиторію: «У принципі фільм – це, власне, молодіжний жанр. Ми показували ці фільми також у Німеччині в багатьох молодіжних групах. І ми думаємо, що так можна спонукати суспільну дискусію з різних тем».
До речі, очікують і на спеціальний показ – дитячих документальних фільмів з добірки «Юні герої». Це результат співпраці Гете-Інституту в Мюнхені та проекту «doxs!» в рамках Дуйсбурзького кінотижня. Так, «Docudays UA» пропонує українським дітям познайомитися з їхніми ровесниками з Польщі, Нідерландів і Данії. Влаштують також ретроспективні покази відомих режисерів, як-от Сергія Буковського, присвячені ювілею вітчизняного документаліста. На зустрічі з ним буде можливість розпитати про його новий проект у співпродукції з Німеччиною.
Міжнародне журі
Головою журі погодився стати славетний документаліст Патрік Барберіс. Як розповіла Аверченко, заради приїзду на «Docudays UA» він відмовився від престижного фестивалю у Франції: «Йому дуже цікава наша країна й українці. Він багато працював репортером по всьому світу, а пізніше став документалістом». Патрік Барберіс проведе свій майстер-клас, а також представить ретроспективу своїх фільмів.
«У гостях також – представники відомих фестивалів. Наприклад, програмний директор Лейпцизького фестивалю Ґрітт Лемке погодилася бути членом журі», – розповідає Яворський. Також членом журі творчого конкурсу буде Яцек Блавут, знаний польський кінодокументаліст. Очікується також його ретроспектива і майстер-клас.
«Важливо, що кожен фільм матиме правозахисне продовження, тобто будуть дискусії, приїдуть цікаві експерти, правозахисне журі, будуть представники з Гельсінського фонду Польщі, будуть справжні політичні дисиденти з Білорусі, які відсиділи за свою діяльність в білоруській в’язниці», – наголошує Яворський. Фестиваль у Києві триватиме з 26 березня до 2 квітня.
Автор: Ольга Веснянка
Редактор: Христина Ніколайчук
